1. Робота електроенергетичного комплексу поточної зими. До осінньо-зимового максимуму навантажень 2021-2022 вітчизняні ТЕС підійшли з порожніми складами, працюючи на вугіллі «з коліс», і, переважно, на позичені кошти.

Важка ситуація трохи покращилась після суттєвого підняття Регулятором прайс-кепів з серпня місяця 2021 р. В умовах дефіциту пропонованої потужності (через брак вугілля) це відкрило цінам дорогу вгору і збитки від виробництва електроенергії змінились на прибуткову у цілому роботу ТЕС.

У свою чергу це дозволило енергогенеруючим компаніям ДТЕК активізуватити контрактування імпортного вугілля. Для Центренерго цього фактору було замало, знадобилась переуступка НАЕК «Енергоатом» і                 ПрАТ «Укргідроенерго» черги по платежу з балансуючого ринку, а також передоплата НАК «Нафтогаз України» за електроенергію, законтрактовану на перший квартал 2022 року. Це дозволило принаймні 1-2 блокам на кожній ТЕС компанії стабільно працювати. Відповідно один блок Славянської ТЕС Донбасенерго також стабільно включений в енергосистему (щоправда, здебільшого одним корпусом). Підсилена практично безперервним імпортом електроенергії з Білорусі у обсязі до 0,9 ГВт, енергосистема України поки що працює у штатному режимі.

2. Яких змін чекати навесні? За відсутності форс-мажору крихкий «статус-кво» збережеться до весни, коли «на повну» у роботу включаться 10 ГВт «зелених» потужностей і у повній мірі проявиться ключовий тренд вітчизняного ринку: суттєве перевищення пропозиції над попитом. А отже – цінова динаміка почне невідворотний рух униз. Для компаній ГЕС і АЕС це не катастрофа, оскільки дані 9 місяців 2021 р. свідчать про їх прибутковість (Більше 2 млрд. грн. у Енергоатома і 9 млрд. в Укргідроенерго). Четвертий квартал минулого і перший квартал цього року за нинішнього рівня ринкових цін результати цих двох компаній тільки покращать, тому весняне зиження цін для них абсолютно не критичне. Через високі фіксовані тарифи з економікою усе стабільно непогано і у генеруючих компаній ВЕС і СЕС (з фінансами погано через неплатежі, але до рівня ринкових цін це не має прямого відношення).

Тепер щодо генеруючих компаній ТЕС. Якщо усе залишити, як є – проблеми розпочнуться одночасно з весняним сонцем і потеплінням. Ціни і виручка підуть униз, а збитки – угору. Центренерго до того ж відпуск електроенергії Нафтогазу у 1-му кварталі буде здійснювати безоплатно. Для Донбасенерго навіть прибуткова робота одним корпусом одного блоку на протязі декількох місяців не перекриє втрат від регулярних збитків протягом попередніх 2-х років. Таким чином через брак коштів уже до літнього піку споживання електроенергії ТЕС будуть знову і без грошей, і без вугілля. Про необхідне накопичення вугілля до ОЗМ 2022-2023 за цих умов говорити взагалі немає сенсу. Ремонтна компанія вже третій рік поспіль може бути профінансована за «залишковим» принципом, а отже не гарантуватиме надійну роботу обладнання. Висновки щодо сумної (скоріше, дуже сумної) перспективи проходження холодів наступної зими напрошуються самі по собі. Розслідування «змов» і пошук зловмисників, які напередодні або посеред зими обов’язково будуть, по перше, як у нас зазвичай буває, відбуватимуться не за тими адресами і закінчиться «призначенням» винуватців. А, по друге, ніяк ситуацію в енергетиці не покращать.

3. Як уникнути переростання енергетичної кризи у катастрофу? Проблем у країні багато, до зими ніби далеко, але панівна наразі тактика вичікування веде до того, що криза в енергетиці переросте у катастрофу. Заходи щодо попередження найгіршого сценарію, за нашою оцінкою, запізнюються, щонайменше, на 3-4 місяці.

Що пропонується? Вже у перші місяці роботи нової моделі ринку електроенергії стало ясно, що обмежений вдвічі від свого можливого максимуму попит на електроенергію на фоні збільшення пропозиції за рахунок бурхливого будівництва «зелених» ВЕС та СЕС буде штовхати ціни на електрику униз та скорочувати завантаження теплової генерації. Наслідки цього подвійного удару по ТЕС не забаряться – це збитки, дефіцит коштів, напівпусті вугільні склади, незадовільна ремонтна компанія і проблеми для усієї енергосистеми з проходженням осінньо-зимового максимуму. Дійсно, тільки у минулому році ціни на РДН кілька разів «пробивали дно», знижуючись до неймовірних 50 коп. за квт.год. При цьому в останні роки середньорічне завантаження теплових електростанцій впало до 4.5-5.5 ГВт, а у весняно літній період – до 2-2,5 ГВт. При цьому взимку, на максимумі споживання, короткостроково у роботу включалось до 10 ГВт потужностей ТЕС. Для надійної роботи енергосистеми загальна потреба у готових до роботи потужностях ТЕС, за висновками Укренерго, складає 12 ГВт. Для того, щоб забезпечити у потрібний момент ці 12 ГВт, наразі вбачається єдино можливе рішення – запровадження нової платної допоміжної послуги з надання резервів потужності. Плата за цю послугу повинна відшкодовувати витрати компаній на підтримання непрацюючих (резервних) блоків у технічно справному стані, накопичення необхідних запасів вугілля для них, утримання персоналу робочих змін тощо.

Наявність такої допоміжної послуги стримуватиме як падіння, так і надмірне зростання ціни на електроенергію на інших сегментах ринку та стане запорукою стійкої роботи енергосистеми за будь-якого погодного сценарію та умов імпорту електроенергії. Це буде набагато надійніше і дешевше за імпорт електроенергії, яка у Європі до того ж сильно підскочила у ціні. За цих умов можливо також повернути Україні статус нетто експортера електроенергії.

Відпрацювання регуляторних механізмів і запровадження зазначеної допоміжної послуги справа не днів, а місяців. Віддачу від неї отримаємо не з першого ж дня. Ось чому подальше зволікання з цим рішенням неприпустиме, бо наближає енергетику до неминучої біди.

Що очікує енергетику наступної зими.