Ви зараз тут >28.02.2020 Електроенергетика. Прагматичний перехід до зеленого майбутнього. (Тези виступу 27.02.20 на Українському Енергетичному форумі Адама Сміта Президента ГС "ПЕАУ" Котка В. Г.).

28.02.2020 Електроенергетика. Прагматичний перехід до зеленого майбутнього. (Тези виступу 27.02.20 на Українському Енергетичному форумі Адама Сміта Президента ГС "ПЕАУ" Котка В. Г.).


eau's picture

By eau - Posted on 28 February 2020

1. За роки незалежності в Україні час від часу з'являються нові Енергетичні стратегії, третя з яких у 2017 році. Нещодавно Мінекоенерго презентувало Концепцію зеленого енергетичного переходу України до 2050 р., а Оператор системи передачі (НЕК «Укренерго») у грудні оприлюднив проект Звіту з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей на період до 2030 року. Усі ці документи скоріш про важкі проблеми і великі цілі, ніж про шляхи і засоби вирішення цих проблем та досягнення світлих цілей. Більш- менш практичний та прикладний характер має проект Звіту з оцінки відповідності. Однак з нього теж не можна зрозуміти, які енергетичні об’єкти і коли треба будувати, модернізувати чи знімати з експлуатації у найближчі 10 років. Не зрозуміло не тільки учасникам ринку електроенергії, але й потенційному інвестору. На жаль, чіткого уявлення, що робити сьогодні і завтра нема ні у Мінекоенерго, ні у Регулятора, а отже, можна припустити - ні у кого з тих, хто має відношення до управління енергетикою.
Враховуючи, що час не стоїть на місці, а реалізація енергетичних проектів потребує до 5-ти, а у атомній енергетиці - до 10 років, ясність у цьому питанні не зайва і, я би сказав, конче необхідна була уже вчора, або, як крайній варіант – вже сьогодні. Ясність необхідна не у одній голові когось найбільш просунутого, така ясність потрібна у суспільстві у цілому, включаючи органи управління і регулювання, учасників ринку та потенційних інвесторів. А її (ясності) наразі,повторюсь, нема ні у кого.
Взявши до уваги, що Мінекоенерго задекларувало намір розробити чергову нову Енергостратегію, орієнтуватись на діючу - нема сенсу, тому, щоб прояснити, що і коли треба робити у найближчі 10 років і у довгостроковій перспективі, будемо спиратися на актуальний на даний час проект Концепції зеленого переходу Міністерства і Звіт з оцінки відповідності Системного оператора.
Концепція говорить, що Україні треба йти у ногу зі світом, у першу чергу з передовою у всіх відношеннях Європою, і до 2050 року повністю відмовитися від вугільної енергетики, а частку відновлюваних джерел енергії - довести до 70%. Європа такі наші плани вітає. Однак спробуємо дослідити, наскільки це реалістично і чи відповідає це власним інтересам нашої країни.
 Було б легковажно ігнорувати відмінності у загальноекономічних показниках розвитку України і Європи. Якщо без зайвої деталізації, то ці відмінності полягають у тому, що ЄС - добре керований, економічно розвинутий і багатий, а Україна - бідна , поки що, корумпована і погано керована країна.
 Суттєві відмінності у структурі генеруючи потужностей України і ЄС:

Частка АЕС в Україні складає 53-55%%, за цим показником ми другі у світі після Франції (більше 70%); Німеччина 14%; Китай 2%; США(2014 р.) 20%.
Частка вугільної генерації: Україна - 30%, Німеччина – 29%, Китай – 80%, США – 48%;
Частка альтернативної генерації (ВЕС, СЕС, БІО, МГЕС ): Україна 3,6%, Німеччина – 43%.

 Ємність стаціонарних накопичувачів енергії, приєднаних до електромережі за 2006 - 2016 р.р. у світі зросла більш, ніж у 7 разів і досягла 1,72 ГВт на 921ГВт сукупної потужність електростанцій, що працюють на ВДЕ(без великих ГЕС). В Україні станом на 01.01.20р., тобто через чотири роки по тому, застосування потужностей мережевих батарейних накопичувачів енергії тільки вивчається.

Як бачимо, ситуація далеко не тотожна. У розрізі окремих країн, відмінності варіюють. Тому, якщо залишити орієнтацію на європейські кінцеві цілі побудови світлого зеленого майбутнього, шляхи досягнення цих цілей у нас будуть суттєво довшими і важчими.

2. Станом на початок поточного року в Україні вичерпані технічні можливості нарощування генерації з ВДЕ на заміщення вугільних ТЕС. У певні критичні дні минулого року системний оператор був змушений вводити обмеження видачі потужності СЕС і ВЕС через неможливість збалансування енергосистеми іншими заходами. У той же час, виходячи з зафіксованого у законі правила: «бери або плати», СЕС і ВЕС повинні отримувати компенсацію за вимушений недовипуск і ця компенсація лягатиме додатковим фінансовим тягарем на споживачів електроенергії. Тому подальше включення потужностей генерації з ВДЕ в ОЕС можливе суто з технічних причин за одним зі сценаріїв:
А) При зростанні попиту на електроенергію. Це зростання попиту може бути покрито переважно електроенергією нових СЕС і ВЕС та частково існуючими потужностями ТЕС.
Б)Подальше заміщення вугільних ТЕС за умови введення в експлуатацію додаткових обсягів акумулюючих потужностей (ГАЕС, акумуляторних батарей тощо)
В) Теоретично, можна заміщати новими СЕС і ВЕС існуючі потужності АЕС, за умови відповідного збільшення частки регулюючих потужностей ТЕС, або нарощування акумуляції електроенергії.
Кожний названий сценарій супроводжуватиметься зростанням навантаження на споживача через зростання тарифу. Однак сценарій 3, крім додаткового тарифного навантаження на споживачів, екологічних вигод не несе і тому позбавлений будь якого сенсу.

3. Національний план скорочення викидів(НПСВ) передбачає скорочення генеруючих потужностей вугільних ТЕС до 2030 року до 13, 5 ГВт, а проект Звіту з оцінки відповідності НЕК «Укренерго» за найбільш вірогідним сценарієм - до12.6ГВт (у т. ч. - 0,6 ГВт газомазутні блоки). За оцінкою Системного оператора у найближче десятиліття значного зростання споживання електроенергії не очікується. З огляду на те, що у останні три роки навіть у найбільш критичні дні зими/літа було затребувано не більше 8 ГВт потужностей ТЕС (з 21,8ГВт наявних), недоцільність утримання надлишкових 9,2 ГВт застарілих і не затребуваних вугільних та газомазутних ТЕС вже сьогодні є очевидною.

4. Підтримуючи і поділяючи основний тренд, закладений у Концепції «Зелений» перехід України: бачення до 2050 року та наступні кроки», не можна пройти мимо деяких ключових тез, які, на мою думку, є хибними, через те, що розходяться з реаліями.

- зменшення частки видобувних галузей в економіці та відповідно повне заміщення вугільних ТЕС до 2050 року;
- частка атомної генерації зменшиться до рівня 20-25%, гідроенергетика залишиться на поточному рівні, а нові атомні потужності можуть будуватися на основі технології малих ядерних реакторів;

Теза перша: «… повне заміщення вугільних ТЕС до 2050 року».
а) Беремо до уваги, що існуючі зараз вугільні ТЕС повинні бути або оснащені системами очистки, або виведені з експлуатації не пізніше 2029 -2033р.р., оскільки наразі не вписуються у європейські нормативи та не відповідають НПСВ щодо шкідливих отруйних викидів, зокрема діоксиду сірки і оксиду азоту (перевищення нормативів у декілька раз).
б) Враховуємо, що вік переважної більшості вітчизняних ТЕС –50 років і більше, вони морально і фізично застарілі, а отже на часі завершення їх експлуатації. За цих умов оснащення їх дуже дорогими системами очистки димових газів економічно не виправдає себе.
в)Заміщення існуючих блоків ТЕС новими, які б відповідали екологічним вимогам, за умови припинення їх роботи згідно Концепції до 2050 року, тобто через 20 років після побудови - захід для великої енергетики економічно не перспективний, бо знайти охочих інвестувати у це діло можна тільки за умови відшкодування понесених витрат і отримання прибутку. Для цього потрібні або довші строки експлуатації, або суттєве підвищення тарифів (для забезпечення окупності у коротші строки), що вступає у протиріччя з соціально-економічною прийнятністю Концепції .
Однак, саме заміщення мінімально необхідних 6- 8 ГВт існуючих блоків ТЕС осаточне зняття з експлуатації вугільної генерації і заміщення її зеленими потужностями не до 2050 року, а після 2070 року, тобто через 40 р. після пуску, і є прагматичним рішенням для майбутнього «зеленого» переходу України. Таке рішення має очевидні переваги, зокрема:
У найближчі 5-7 років матимемо надійні, зі збільшеним діапазоном регулювання потужності ТЕС, які повністю відповідатимуть екологічним вимогам ЄС по сірці і азоту, та на 20-25% % зменшені питомі витрати вугілля і, таким чином, відповідне зменшення на 20-25%% викидів окислів вуглецю.
Другим плюсом такого рішення є збереження на найближчі десятиліття вугільної галузі (відповідно робочих місць) та розтягнуте у часі відшкодування витрат на 100% закриття ТЕС і шахт.
Теза друга: «…частка атомної генерації до 2050 р. зменшиться до рівня 20-25%», тобто скоротиться вдвічі.
Оскільки атомна генерація практично не поступається «зеленій» генерації щодо викидів забруднюючих речовин та парникових газів, наразі доцільність її згортання піддається сумніву навіть у багатих розвинутих країнах. У той же час, будують нові АЕС Польща, Білорусь, Південна Корея, Китай, Індія і багато інших країн. Якщо ж врахувати, що сьогодні електроенергія АЕС в Україні у 5-6 разів дешевша за електроенергію ВЕС і СЕС, а до 2050 р. часу ще більш, ніж достатньо, доцільно рішення цього питання відкласти на майбутнє, коли воно реально стане актуальним.