02.03.2016 Обговорення проекту Закону України «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»

02.03.2016 в Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл: «Проект Закону України про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Версія народних депутатів. Плюси та мінуси».
У заході взяли участь народні депутати: Лев Підлісецький, голова підкомітету з питань енергетики Комітету ПЕК ВР України; Альона Бабак, заступник голови Комітету ВР України з питань будівництва, містобудування та ЖКГ; Олексій Рябчин, голова підкомітету з питань енергозбереження Комітету ПЕК ВР України та Йоганес Бауер, заступник керівника групи експертів Групи підтримки для України при Європейській Комісії; Юлія Носулько, директор Департаменту регуляторної політики «ДТЕК», Василь Котко, Президент ВГО «Енергетична асоціація України», Андрій Герус, експерт з питань енергетики.

Тези виступу на круглому столі Президента ВГО «ЕАУ» В.Котка:

Директиви ЄС щодо ринків електроенергії та газу встановлюють 3 обов’язкові вимоги щодо Регуляторів:
 фінансова та інституціональна незалежність,
 неупередженість рішень
 прозорість здійснення ними своїх повноважень.
Серед цих вимог немає надлишкових:
1) Фінансова незалежність Регулятора - дає можливість мати власний кадровий потенціал належного рівня та експертну підтримку при прийнятті рішень. Сьогодні ресурсна обмеженість Комісії робить її не конкурентноздатною на ринку праці. Регуляторні рішення без наукової і експертної підтримки з великою долею вірогідності будуть далекими від оптимальних. Більш того, на практиці вони бувають помилковими та шкідливими для ринку і його учасників. (У США звичайною практикою є наявність у Кошторисі Регулятора до 50% коштів на дослідження, наукову і експертну підтримку).
2) Інституціональна незалежність - забезпечує рівновіддаленість від центрів впливу та є передумовою прийняття неупереджених рішень. Звичайно, комісія функціонує не у вакуумі, вона не може ігнорувати Урядову програму дій і повинна діяти у руслі цієї програми та співпрацювати з Урядом та органами виконавчої влади. Але Комісія повинна бути процесуально абсолютно незалежною та не мати обов’язку виконувати будь чиї доручення і вказівки.
3)Разом з тим Комісія не може бути незалежною від Суспільства. У зв’язку з цим вимога Директив щодо прозорості є надважливою, оскільки по суті забезпечує необхідний рівень взаємодії Регулятора із зацікавленими сторонами та можливість контролю з боку громадянського суспільства, без яких незалежність Регулятора може стати фактором небезпеки.

Законопроект, рекомендований для прийняття у першому читанні Комітетом ВР з питань ПЕК, на нашу думку, містить положення, що відображають вказані вимоги.
Однак, слід зауважити, що всі ці вимоги є необхідними, але не достатніми умовами ефективності Регулятора.

Якими б правильними не були механізми, передбачені Законом, якщо не буде людей, які б могли їх ефективно застосовувати, вони не працюватимуть належним чином. Це стосується не лише членів майбутньої Комісії чи працівників її апарату, які звичайно мають бути фахівцями. Не меншою проблемою є фаховість, обізнаність, залученість до процесу регулювання тих, хто має опонувати, контролювати, допомагати, новому Регулятору – представників громадськості та експертного середовища.
Інститути громадянського суспільства в Україні є не досить розвинутими. У сфері енергетики ситуація приблизно така ж, а у комунальній сфері можливо навіть гірша. Досі немає жодного об’єднання споживачів. Довгий час ведуться розмови про Адвоката (Омбудсмена) споживачів, але практичних кроків нема і до виходу на рішення ще далеко. Галузеві асоціації, як правило, є вузькоспеціалізованими, їх кадровий та фінансовий потенціал явно недостатній. На майже нульовій відмітці знаходяться наукові напрацювання з питань регулювання енергетичних ринків.

Це ставить перед суспільством і, пер за все, перед Регулятором серйозне завдання щодо розвитку цих інституцій та співпраці з ними.
Для цього необхідно:
• забезпечити експертів та громадськість на систематичній основі достатньою інформацією для моніторингу та аналізу у сферах, що регулюються.
• сприяти розвитку досліджень в сфері регулювання, зокрема, шляхом організації конкурсів на краще дослідження з актуальних питань із залученням широкого кола науковців, експертів, аспірантів.
• залучати експертів та представників громадськості до обговорення та розробки не лише готових проектів нормативних документів, а й існуючих проблем, концепцій та можливих шляхів їх вирішення.

Ще одна цікава деталь. За американським досвідом, звичайною практикою є призначення на посади членів Комісій осіб, що набули досвід у громадських організаціях. Статус деяких з громадських організацій є такий, що в їх компетенції знаходяться навіть питання встановлення галузевих стандартів. В Європі, жодне рішення Європейської комісії щодо енергетичних питань не приймається за негативного висновку з боку Асоціації «Eurelectric», членами якої є галузеві Асоціації країн-членів ЄС.
Ми маємо прагнути наблизити до Європейського рівня не лише свої офіційні інституції, а й неурядові організації.

Ще одне застереження - щодо проблеми фаховості членів Комісії. Законопроект «Про НКРЕКП» передбачає конкурсний принцип відбору і призначення Членів Комісії. Разом з тим, і тут правильний механізм не гарантує найкращого результату. За очікуваного (і насправді необхідного) підвищення рівня зарплат і статусу членів Комісії, існує небезпека, що процедура може перетворитись на «конкурс анкет», де перевага буде надаватись не розумовим та організаторським здібностям, глибині розуміння проблем і шляхів її вирішення, а престижності диплому, рівню володіння іноземними мовами і такому іншому.
У зв’язку з цим, корисним у конкурсній процедурі відбору Членів НКРЕКП може бути застосування таких елементів, як:
- написання есе на тему «Чинні проблеми регулювання та часові рамки їх вирішення»,
- тестові завдання на логіку, нестандартне мислення, організаційні навички.
- використання даних опитувань експертів і фахівців галузі щодо ділових якостей кандидатів і т.п.