13.10.2016 Проблемні питання енергетичної безпеки

12 жовтня в Бізнес-центрі «Парус» відбувся VI Національний Експертний Форум «Ключові питання року». На Дискусійній панелі «Складові енергетичної безпеки» обговорювались питання:
- складові енергетичної безпеки України. Власні джерела енергоносіїв, енергоефективність та диверсифікація постачання,
- реформування газового ринку та ринку електричної енергії,
- міжнародна співпраця України щодо реформування енергетичного сектору,
- імплементація норм та принципів 2-го та 3-го енергопакетів.
В якості спікерів панелі виступили:
- Ольга Бєлькова, народний депутат, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки,
- Віталій Бутенко, директор з комерційної діяльності ДТЕК Енерго,
- Торстен Воллер, керівник енергетичної секції групи підтримки України, Європейська Комісія,
- Карел Хірман, радник з енергетики групи стратегічних радників при Кабінеті Міністрів України,
- Сергій Чех, радник міністра енергетики та вугільної промисловості України.
В обговоренні також взяли участь народний депутат, Голова підкомітету з питань електроенергетики та транспортування енергії Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Лев Підлисецький, Голова Ради Спілки ГС «Всеукраїнська Енергетична Асамблея» Іван Плачков тощо.
Внаслідок обмеженого часу дискусії, більшість запрошених експертів не отримала можливість виступити. Нижче наведені тези виступу, що планувався, віце-президента ВГО «Енергетична Асоціація України» Олександра Рогозіна:

Управлінський аспект енергетичної безпеки

Управлінський аспект енергетичної безпеки зазвичай залишається поза увагою. Для його пояснення я пропоную подивитись на проблему під дещо незвичним кутом.
Якщо розглянути спрощене визначення енергетичної безпеки – це є здатність енергетичного комплексу держави забезпечувати стійкість енергопостачання за ймовірних збурень.
За такої постановки забезпечення енергетичної безпеки – це класичне завдання теорії управління.

Об’єкт управління, енергетичний комплекс держави, який включає в себе ОЕС України, нафто-газовий, ядерно-промисловий комплекс, вугільну промисловість, системи теплопостачання тощо – мабуть, найскладніша в країні техніко-економічна система.
Система управління об’єктом включає в себе суб’єктів господарювання, у т.ч. операторів електропередавальної та газотранспортної систем, державні органи управління та регулювання, зокрема, Міністерство енергетики та вугільної промисловості та НКРЕКП.
Одна з інтерпретації відомого закону теорії управління, закону Ешлі, стверджує: «Складність системи управління не може бути меншою за складність об’єкта управління».

Складність об’єкту зростає. Тільки в електроенергетиці – з’явилась розподілена генерація, управління з боку попиту, розумні мережі, нова архітектура ринку – і це вже не майбутнє, це сьогодення.
Але складність системи управління, щонайменше її вищих ланок, навпаки, знижується. Галузева наука, яка має бути опорою – в занепаді. Рівень кваліфікації фахівців державних органів падає. Якщо так піде і далі, скоро Міністерство не тільки не зможе керувати, воно не зможе взагалі розуміти, що відбувається. З НКРЕКП за останні два роки пішли більше двадцяти керівників рівня заступник начальник відділу і вище.
Тривожні сигнали є і щодо підприємств галузі. Чи не забагато там стало фінансистів замість інженерів? Нещодавно почув, що в НЕК «Укренерго» розрахунки динамічної стійкості виконуються шляхом аутсорсингу, тобто не власним персоналом, а виконавцями зі сторони. Там не залишилось тих, хто може сам виконувати такі розрахунки. Це є неприпустимим. Це, перепрошую, «разруха по профессору Преображенскому».
Будь-яка система управління характеризується параметрами, зокрема такими як чутливість, реактивність, стійкість, адаптивність. Чутливість – здатність реагувати на вхідні сигнали, реактивність – швидкість ліквідації збурення, стійкість – здатність дотримуватись встановленого алгоритму керування, адаптивність – здатність змінювати алгоритм керування за необхідності.
Як з цим в нашій системі управління? У 2014 році підвищили ренту на видобуток газу. Вся підгалузь в шоці: Неможливо працювати! Їх не чують. Через рік відреагували, знизили ренту, вже після падіння видобутку газу. З січня цього року НАЕК «Енергоатом» волає: Заблоковані рахунки, неможливо вести нормальну діяльність! Вирішували проблему півроку. Як саме її владнали, до речі, не зрозуміло. Зараз рік не можемо вирішити проблему штучних боргів теплокомуненерго та ТЕЦ за газ перед НАК «Нафтогаз України». Всім все зрозуміло – але проблема залишається. Така наша чутливість і реактивність.
Третю зиму поспіль готуємось до зими в умовах бойових дій на сході. Підвішені за АТО по антрацитовому вугіллю, знижена надійність видачі електроенергії по декількох ТЕС. Але вугілля на складах на початок ОЗМ з року в рік – все менше і менше. По газу в газосховищах – аналогічна ситуація. Ми не віримо в холодні зими, ймовірність аварій тощо. Така наша адаптивність.
Скоро святкуватимемо третю річницю прийняття Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії». Закон запроваджує норми Другого енергопакету ЄС, але він не виконується на разі навіть з питань, щодо яких немає жодних сумнівів щодо їх необхідності, наприклад, впровадження ринку допоміжних послуг, розділення видів діяльності з розподілу та постачання електроенергії тощо. Така наша стабільність.
Перелік сумних прикладів можна, на жаль, подовжувати. Не буду стверджувати, що позитивних зрушень нема. Але їх замало… і не покидає відчуття, що вони здебільшого всупереч, ніж завдяки системі управління.
І коли я чую від посадовців, що «Ми пропонували, ми переконували, але хтось (Президент, чи Верховна Рада чи Кабмін) нас не почули» - це, перепрошую, відмовки. Якось, вісімнадцять років тому, я наймолодший заступник директора серед усіх енергосистем НЕК «Укренерго» прийшов до свого директора і, такий розумний, нагадав йому: «Бачите, як сталось. Я ж казав, що потрібно було зробити по-іншому.» А він відповів: «Так це ж ти винний, що мене не переконав.» І це завжди так.

То ж, які ж висновки, на мою думку, мають бути зроблені.
Існуюча система управління, яка має забезпечувати енергетичну безпеку, не здатна виконувати своє завдання. Ми ще знаємо, що треба робити, але, здається, вже не повною мірою спроможні.
Повертаючись до теорії системи управління – необхідно повернути системі управління енергетичним комплексом складність:
1. Реанімувати, або, скоріше, створити нову галузеву науку.
2. Відновити кадровий потенціал державних органів управління та регулювання, ключових підприємств галузі.
3. Відновити повноцінну співпрацю державних органів з учасниками ринку, громадськістю, експертним середовищем.
4. Запровадити при Кабінеті Міністрів України структуру, відповідальну за реформування енергетики, центр прийняття рішень, під головуванням щонайменше окремого віце-прем’єр міністра.