17.10.2016 Помилки приватизації українського енергосектора та які висновки для заключного етапу приватизації можна зробити

11 жовтня у Комітеті ПЕК ВР України відбулись слухання на тему «Шляхи вдосконалення процесу приватизації та залучення приватного капіталу до об’єктів паливно-енергетичного комплексу України.
Відкрив засідання в. о. Голови Комітету О.Домбровський. У слуханнях взяли участь і виступили: О.Бєлькова заступник Голови Комітету ПЕК ВР України; П.Різаненко, заступник голови Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації ВР України; Ш.Білоус, Голова ФДМ; Д.Лабоженко, заступник Міністра енергетики і вугільної промисловості України; Д.Вовк, Голова НКРЕКП; Ю.Ковалів, перший заступник Міністра економ розвитку і торгівлі.
У слуханнях взяв участь і виступив Президент ВГО «Енергетична асоціація України» В.Котко, тези виступу якого наведені нижче:

I. У процесі приватизації енергосектора було допущено багато важких помилок, негативні наслідки яких країна зможе подолати не скоро:
1. Переважна більшість нафтопереробних заводів у ході приватизації продані (передані) російським компаніям, які надалі зробили все щоб вони були зупинені.
2. Приватизація газорозподільних компаній була не прозорою. Як наслідок, у ній не взяв участь жодний європейський чи американський інвестор.
3. В електроенергетиці у 2001 році відбулась дійсно прозора і дійсно успішна приватизація шести енергорозподільчих компаній. Дві з 6 енергорозподільчих компаній за живі кошти відкрито і прозоро купила одна з найбільших енергокомпаній світу – американська «AES». Однак американці з українського енергоринка пішли. Це укріпило думку багатьох потенційних інвесторів на Заході, що в Україні не можна успішно працювати.
У той же час, Україні конче необхідні інвестори, які, примножуючи свої статки, при цьому би не грабували, а розбудовували лраїну. Найкраще для цієї ролі підходять крупні транснаціональні корпорації, або великі компанії ЄС чи США. Саме інвестиції таких корпорацій перетворили голий і босий Китай у другу економіку світу та посприяли розквіту Польщі та інших східноєвропейських країн.
II. Фонд державного майна України наразі декларує бажання залучити на завершальній стадії приватизації крупних, стратегічних інвесторів з Заходу. При цьому робиться занадто мало, щоб такого інвестора сюди привабити, бо з нашою репутацією треба чимало попрацювати, щоб у інвестора з’явилось бажання заводити сюди гроші.
III. Мінімально необхідні передумови для досягнення задекларованих цілей на завершальному етапі приватизації енергосектора:
1) залучити відомий західний інвестбанк, завданням якого стала б розкрутка підприємств, що приватизуються, ознайомлення потенційних інвесторів з тими позитивними кроками у законодавстві, що уже зроблені, та з планами щодо розбудови енергоринку.
2) усунути невизначеність щодо фундаментально важливих для будь якого нормального інвестора питань:
 Президенту завершити процедуру набуття чинності Закону України «Про НКРКП», іншими словами підписати його,
 Парламенту прискорити прийняття готового на 85 % закону «Про ринок електроенергії»,
 НКРКП завершити багаторічну епопею з впровадженням для енергорозподільчих компаній методології стимулюючого тарифоутворення.
3) Оскільки велике коло питань, що регулюють процес приватизації та умови майбутньої роботи потенційного інвестора в Україні, поза компетенцією ФДМ, Уряду необхідно безпосередньо долучитись до цієї роботи. Зокрема, доцільно створити робочу групу високого рівня на чолі з віце-премєром, завданням якої стали б щотижневі зустрічі з потенційними інвесторами для вирішення питань, які виникатимуть у них у процесі ознайомлення з об’єктами приватизації, правилами та законодавством, що регулюють процес приватизації та умови їх майбутньої роботи в Україні.
1V.Два коментаря з питань, піднятих попередніми спікерами:
 О. Домбровським, щодо негативного впливу на процес приватизації величезної заборгованості споживачів перед енергорозподільчими компаніями, останніх перед ДП «Енергоринок», та ДП»Енергоринок» перед генерацією.
 Д.Вовком, щодо впровадження стимулюючого тарифоутворення для енергорозподільчих компаній, зокрема щодо застосування єдиної ставки рентабельності у розмірі 19% на «старі» і «нові» інвестиції.
Щодо проблеми боргів за електроенергію. Наявність дебіторської і кредиторської заборгованості у обленерго не є непереборною перепоною для їх успішної приватизації, хоча і вплине на ціну їх продажу. У той же час критичним є постійне відтворення цієї проблеми, через наявність груп споживачів, відключення яких через несплату за поставлену електроенергію законодавчо заборонено, і які, в основному, й формують левову частку боргів. Це державні шахти та бюджетна сфера, які належать державі і гарантувати платежі яких повинна держава, та теплокомуненерго, фінансова незбалансованість яких є наслідком тарифної незбалансованості та неефективного менеджменту. Інструменти для вирішення тарифної незбалансованості у руках регулятора. Саме держава і регулятор повинні знайти якнайшвидше вирішення цих проблем, що зніме цю перепону на шляху до приватизації енергопостачальних компаній.
Щодо стимулюючого тарифоутворення. ВГО «Енергетична асоціація України» є чи не найдавнішим і найпалкішим прихильником методології стимулюючого тарифоутворення. Однак ми висловлюємо застереження щодо можливості і доцільності впровадження методології у запропонованому вигляді, зокрема з єдиною ставкою рентабельності у розмірі 19%.
Пер за все нагадаю, що на протязі останніх років принаймні двічі введення у дію повністю підготовлених і погоджених рішень щодо впровадження стимулюючого тарифоутворення різні Уряди України відміняли через ймовірне зростання тарифів на електроенергію для кінцевих споживачів. Це при тому, що планувались дві ставки рентабельності: 0%,1% та 2% (відповідно на перший, другий та третій рік першого регуляторного періоду) – на «старі» інвестиції та 14,79% - на нові інвестиції. Зараз планується єдина і набагато вища ставка рентабельності, що відповідно потягне за собою набагато більше підвищення тарифів для кінцевих споживачів електроенергії. Є ряд інших факторів, які також будуть працювати на підвищення кінцевих тарифів на електроенергію, зокрема, у короткостроковій перспективі – ймовірне використання природного газу замість антрацитового вугілля на ТЕС. У довгостроковій перспективі - це дороговартісні заходи щодо приведення екологічної складової роботи генкопаній ТЕС до європейських нормативів. У цілому це може зламати хитку тенденцію до виходу економіки з кризи і тим самим дискредитувати саму ідею впровадження стимулюючого тарифоутворення.
У зв’язку з цим, на нашу думку, до єдиної ставки рентабельності доцільно рухатись поступово, підвищуючи на 2-3 пункти з кожним новим регуляторним періодом ставку на «старі» інвестиції та відповідно знижуючи ставку на «нові» інвестиції.